Якось розлютився хан на Апенді і обізвав його дурнем.
— На жаль, мій хан, справжнього дурня ви не бачите, – сказав Апенді.
— А хто він?
— Ваш міністр, з яким ви любите радитись у всіх справах.
— Не може такого бути! – Вигукнув хан.
— А ви завтра пришліть його за мною, тоді й побачите.
Хан погодився.
Апенді прийшов додому, влаштував гніздечко, поклав туди кілька пташиних яєчок і наступного дня, коли з’явився ханський міністр, вдав, що висиджує пташенят.
— Апенді, тебе викликає хан, збирайся швидше, — наказав міністр.
— Я вже кілька днів висиджую пташенят. Думаю, що сьогодні пташенята вилупляться. Тому не можу поїхати до хана, — відповів Апенді. І додав: — Якщо я дуже потрібний, тоді ви посидьте на моєму місці, а я поїду до хана і швиденько повернуся, — сказав Апенді.
Міністр погодився. Тим часом Апенді помчав до хана, взяв його з собою, і вони вдвох приїхали до юрти Апенді.
— Подивіться, мій хан, на свого міністра, який висиджує пташенят. Ось хто справжній дурень!
Довелося хану погодитися з Апенді і прогнати дурня міністра.