Жили собі дід і баба. Були у них онучата Рома і Юля. Якось дід із бабою вирішили поїхати на базар. Вони наказали онукам сидіти в хаті і не виходити надвір, бо чули, що поблизу села літають гуси-лебеді і забирають дітей до Баби Яги. Діти пообіцяли гарно поводитись, бо дуже хотіли отримати хороші гостинці за слухняність. Рідні поїхали, а Рома з Юлею мирно грались у хаті.
Пройшло кілька годин і дітям набридла гра і сидіння в чотирьох стінах. Юля вирішила виглянути надвір. З неба до неї усміхнулось сонечко, літали різнокольорові метелики. Не зогляділась, як уже бігала по подвір’ю за кошеням. Рома посварився на неї, нагадав, що казала бабуся, а потім і сам побіг грати в м’яча. Через деякий час він вирішив забрати сестричку і піти до хати, але її ніде не було. Рома зрозумів, що її забрали гуси-лебеді. Він зразу подумав: «Що мені скажуть дід з бабою? Це вже гостинців не жди».
Він вирушив у далеку дорогу до Баби Яги за Юлею. А тут і дід з бабою приїхали з базару. Почали гукати дітей, а їх немає. Сусід, дід Степан, який усе знає, сказав, що бачив, як над селом пролітали гуси-лебеді. Баба відразу зрозуміла, що дітей викрали вони. Дід зібрався у далеку дорогу до Баби Яги за дітьми, прихопивши з собою рушницю, заряджену сіллю. Баба приготувала паляницю, налила банку молока і відправила діда в путь.
Коли дід підійшов до хатини Баби Яги, то почув голоси онуків. Потім двері відкрилися і на вулицю вибігли Юля з Ромою, а за ними, схопившись за голову, вибігла Баба Яга. Діти весело з вискоком побігли додому, а дід помаленьку пішов за ними.
Відтоді Баба Яга дітей не краде.