Була собі така баба, що вона зроду й у церкві не була і зроду не говіла. От син їй і каже:
— Ви б пішли, мамо, та одговілись, бо мені за вас люди дорікають.
— Та як же я піду, якщо-я не знаю, яка то церква?
— А там, каже, побачите таке високе, а вгорі хрест.
От вона іде, бачить стоїть млин, а в нього ж крила навхрест, вона і давай хреститись. Коли це виходить мірошник, вона до нього:
— Висповідайте мене, батюшко.
Той як візьме набивачку, давай її сповідати, виманіжив добре та й пустив. От приходить вона додому, сіла на лаві, а діти граються та до неї:
— Баба з церкви прийшли, баба з церкви прийшли! — обнімають її, а вона:
— Цитьте, дітки, тут скрізь по плечах свята сповідь лежить.
— А як там, бабо, в церкві?
— Та Спас все хур-хур-хур, а Свята Пречиста тільки ло-то-то-то-то.