Було колись два брати. Один був багатий, а другий бідний. Якось вони поїхали на базар. Поки купували товар, у бідного брата кобила привела лоша. Мале ж лягло під возом, де стояли коні обох братів. Приходять брати з торгу й бачать, що лоша під возом. Каже багатий брат:
— Це мій віз, а отже й лоша від моєї кобили!
А бідний каже:
— Ні, це моя кобила привела лоша!
Тоді вони пішли до судді, щоб той їх розсудив. В багача було багато грошей, то він суддю й підкупив. Дав йому грошей за те, щоб той сказав, що це лоша багатого брата. Та й каже суддя, що то лоша багатого брата. А бідний брат не погодився. Тоді суддя сказав:
— Я зараз вам завдам загадку. Хто правильно одгадає, тому й буде лоша.
— Що у світі найжирніше? Що найбистріше? Що найсолодше? Завтра прийдете і скажете мені.
От іде бідний брат і плаче, бо не знає відповіді. Прийшов додому й ридає, а дочка його й каже :
— Чого ж ви плачете?
То він їй усе й розповів. Дочка йому й одгадала ці загадки. На наступний день пішли брати до судді. Каже багатий брат:
— Найжирніше — то моя свиня, найбистріше — моя кобила, а найсолодше — це мої ягоди.
Суддя й каже йому в отвіт:
— Ні, це не правильна одгадка.
Каже бідний брат:
— Найжирніше — то земля, бо що на ній не посій, то все вродить, найбистріше — то думка, бо про що б ти не подумав, ти завжди там, і найсолодше — це сон, бо що б ти не робив, а після тяжкої праці нічого так не бажаєш, як сну.
— Так, це правильна відповідь, — каже суддя, — але ти не сам відгадав, тобі хтось допоміг.
— Так, мені допомагала моя дочка.
Тоді суддя сказав:
— Якщо твоя дочка така розумна, то нехай прийде до мене завтра й не гола й не вбрана, щоб йшла і їхала, щоб несла подарунок і не несла.
От прийшов брат додому та й розказує дочці. Дочка одчепила сітку, ту, що рибу ловити, одягла її на себе, запрягла козу в віз, батька послала по голуба. А коли вже їхала, то зловила по дорозі зайця. Приїжджає дівчина до судді, а той і каже:
— Напустіть на неї собак!
Слуги напустили на неї собак, а вона випустила зайця з рук — і собаки побігли за ним.
От підходить дівчина до судді і оддає йому голуба. Він тільки наставив руки, а дівчина взяла й випустила голуба в небо. А суддя й каже:
— Усе правильно ти зробила, а тепер скажи, як розсудити цих двох чоловіків.
Вона й відповідає:
— Ви лоша пустіть. До якої кобили воно піде, тому воно й належить.
Вони так і зробили. І лоша побігло до кобили бідного брата.