Два барани знайшли у полі вовчу голову і понесли її додому. По дорозі їм трапилася юрта. Поклали барани знахідку біля порога і ввійшли в юрту, а в ній — вовки.
Вовки були голодні і так зраділи гостям, що не знали, де їх і посадити.
Барани побачили, що кепські справи, але не злякалися.
Каже один баран другому:
— Ох, як їсти хочеться! Принеси-но швидше голову того вовка, що ми вчора зарізали.
Баран вийшов, приніс голову і сказав:
— Ти-то з’їси голову, а що я буду їсти?
— Як що? Та хіба тут мало вовків? Вибери якнайгладшого, заріжемо і з’їмо! Мені однієї голови теж мало.
Вовки злякалися і потихеньку один за одним вибрались із юрти.