В одного чоловіка було семеро синів. Між собою вони жили не до ладу, все сварилися. Багато разів батько наказував дітям, щоб жили в злагоді, але ті не слухали старого.
Якось батько дуже захворів. Він знав, що після його смерті діти поділять господарство, розійдуться і будуть терпіти холод і голод. Щоб краще сини зрозуміли громадську силу й гуртову працю, старий батько звелів принести віник. Діти й принесли.
— Зламайте його! — каже старий.
Як не силкувалися, та не могли вони зламати того віника. Тоді батько розв’язав віник і по прутику переламав його.
— Дивіться, діти! — промовив батько. — Отак і ви: як житимете в згоді, то ніхто вас не подужає, окремо ж кожного й абихто здолає.