Одного разу паслися гуси на толоці над водою. Але одна гуска надибала пчолу, що пила з цвіту мід, та й хотіла її живцем задзьобати, хотіла її дзюбом роздавити. Але пчола як то уздріла, та й проситься, каже: «Кумко, — каже, — дайте мені жити, я стану вам колись у пригоді»…
Но, добре. Пішла гуска, скубе траву, аж дивиться — біжить лис. — Ов, не добре… Але пчола таки до лиса, до лиса та й таки у сам ніс жильце ша! Та й полетіла. А лис як скочить у луги, то і слих за ним пропав.
Так пчола урятувала гусці життя.