Було в батька двоє дітей — хлопець і дівчина. Сам він був мисливцем. Коли йшов на полювання, то кожного разу прощався з жінкою й дітьми. Діти виросли, а батькови приходиться вже вмерти. І перед смертю каже він дітям:
— Як будете куди йти з дому, то все прощайтеся, як я прощався з вами. Бо не знаєте, чи побачитеся більше з родиною.
Померли батьки, син оженився, а дочка жила коло брата. Коли брат ішов на полювання, то прощався з дружиною і з сестрою.
Найшлася в них дитинка, хлопчик… Як іде батько на роботу, то тепер уже не лиш з жінкою й сестрою прощався, а й з дитиною… Цілував її, обіймав.
А жені не подобалося, що чоловік так любить сестру свою. Розсердилася вона на неї. Взяла і вбила корову. Чоловік прийшов з полювання, а вона каже:
— Сестра твоя вбила корову.
Брат зачав сварити сестру. А вона йому:
— Брате мій рідний, я не вбила корову і нічого за це не знаю.
Пішов брат знов на полювання. Як ішов, то з усією родиною попрощався. А жінка його вбила кобилу. Прийшов брат з полювання, а жінка знов на сестру сказала. Брат зачав сваритися, а вона плакала і казала, що нічого за це не знає. Він їй попрощав. А як пішов на полювання знов, жена задушила дитину. Приходи він, а вона й каже:
— Твоя сестра задушила нашого сина. Зачав він її сварити, а тоді каже:
— Ходім, сестро, поле оглядати. Впрягай кобилу і поїдем. А вона йому:
— Маєш жінку, їдь з нею. А я чого поїду?
Брат крикнув на ню, і вона поїхала з ним. Об’їхали вони поле і поїхали в ліс. В лісі найшли поляну, і на тій поляні відрубав брат сестрі шаблею обидві руки. А сам обернув кобилу та й поїхав.
Лишилася вона в лісі. Настав вечір. Вийшла сестра з лісу, дивиться: десь далеко світло горить. І пішла на то світло. Прийшла, а там дворець, а кругом дворця — сад, і все то обгороджене сіткою. Упала вона до землі і ногами прогорнула землю попід огорожею. Залізла в той сад і почала їсти яблука. Котре хороше, з’їла, а котре гірше — лиш надкусила. А на другий день хазяїн увидів надкушені яблука. Пішли сторожі садом і найшли ту дівчину. Завели вони її в дворець, обмили, зробили їй перев’язку.
А в того пана був синок. Став той синок проходжуватися з тою безрукою дівчиною по саду. Сподобалася вона йому, і захотів він на ній женитися. Пан йому не дозволяв.
— Сину, вона ж безрука, як же ти будеш з нею жити?
— Батьку мій рідний, най вона буде без рук, а я на ній женюся. Та й оженився.
Забирають його в армію. Пише він до неї з армії. А вона диктує листа до него: «Я маю два сини з золотими головами». Той лист потрапив у руки братовій жінці, бо вона була поштаркою. Забрала вона того листа, а від себе написала: «Твоя жона має два хлопці з собачими головами». А він пише батькови: «Нехай будуть діти, які є, поки я не повернуся». А братова забрала того листа і написала батькови: «Я, твій син, пишу тобі: прожени мою жінку з тими дітьми». І батько прогнав її. Дав їй торби, щоб вона перекинула їх через плечі і носила свої діти.
Ходила вона села від села. Одного разу захотілося їй води і побачила вона нору. А коло нори сидів старий дідок.
— Дайте мені напитися, дідусю, — попросила жінка.
— Нагнися та й пий, — сказав дід.
— Але ж діти мої попадають у воду.
— Не бійся, не попадають. Нагинайся й пий.
Вона нагнулася, а торби зіскочили з плеча і полетіли в воду. Вона хотіла їх підхопити своїми киктями, ткнулася ними у воду — і тут їй виросли руки. Поклала вона свої діти в бесаги і пішла в село — стала в селі прачкою, щоб заробити для себе й дітей. Поробила вона там зо п’ять-шість років, діти підросли, вона сама файно вбралася. Кинула роботу прачки і захотіла стати кучером. Перебралася вона на хлопця і пішла найматися за кучера. А якраз треба було кучера її братови. Брат підходи до неї.
— Ви в мене не будете за кучера?
— Можу. Але я тілко хочу окрему кімнату для спання.
— Добре.
Приїхали вони додому. Розпрягли коней, і пішла вона спати. А брат її тримав ган. Заїхали до него ночувати чужі люди. Захотіли з кимось побалакати. А хазяїн каже:
— У мене є новий кучер, дуже до розмови справний, я його покличу. Покликав він «кучера». І зачала вона тим людям розказувати за своє життя.
— Батько мій ходив на полювання. І все прощався з сім’єю…
І розказала вона, як прощався з сім’єю її брат і що зробила його жінка. І як брат завів її в ліс та відтяв їй руки.
Коли вона то все розказала, то її брата з жінкою забрали і розстріляли, а вона залишилася жити на тому господарстві.