Жили в одному селі бідний та багатий. Багато було грошей у багатого.
Покликав якось багатий бідного до себе. Думає бідний:
«Мабуть вирішив зробити мені подарунок. Тому й кличе».
Прийшов і каже:
— Яке це щастя мати так багато грошей!
— Та що ти,— відповідає багатий,— яке ж це щастя! Я ось подумав, що найбагатша людина в нашому селі — це ти! У тебе аж два багатства: перше — здоров’я, друге —діти. А в мене лише гроші. Який же я багатий?
Послухав, послухав бідний та й думає: «І то правда, не такий я вже й бідний». І додому пішов — старій розповісти.
Стара тільки руками сплеснула:
— А хіба ти, старий, не знав, що найбільше щастя, діти та здоров’я?
Щасливо життя своє ми прожили, вирішили старі.
Наступного ранку вирушив старий у море і багато-багато риби спіймав. Зраділи старі та вирішили своєю радістю із сусідами поділитися — частину улову їм роздали. А потім пішли на берег моря, де нещодавно вітер вирував та дерева поламав.
Набрали дерева, наробили іграшок — на радість сільським дітлахам!
— Ось ми з тобою які багаті, всіх діточок у селі подарунками обдарували! — раділи старий зі старою.
З того часу прозвали їх у селі бідними багатими.