Жили дід та баба. Мали вони дітей і багато землі. Дід був дуже добрим та милосердним до людей. До нього приходили люди в позички, він нікому не відмовляв. Коли ті дякували йому і казали: «Віддам», він говорив:
— Не треба, мені бог верне!
Трапилась з дідом така історія. Одного осіннього дня летів ключ диких гусей, а їхній гусак, який ходив на подвір’ї, здійнявся й полетів з ними. Минула зима, повернувся гусак та й сів на їхньому подвір’ї але вже не сам, а з ним великий табун гусей. Говорить бабуся:
— Сто гусей!
Вони дуже зраділи та й закрили їх собі.