Заєць був усе дуже боязливий. Всього боявся, бо й пес його їмав, і лишка його їмала, і вовк його їмав. І пушкарі стріляли його. Так йому то надоїло, що хотів собі смерть зробити. Але лишка хоть його їмала, але йому порадила, що має робити: — Ти піди та скоч межи вівці, і ти увидиш, же вони й тебе напудяться.
Прийшов заєць там, де були вівці, скочив межи них, вівці напудилися та порозбігалися. І заєць так твердо сміявся, що йому торомба розпуклася. Зато в зайця рот розпукнутий згори донизу.
Він тоді прибіг додому, мати йому помастила губу, і йому виросли вуса.