Жили собі бідняк та багач. От жінка бідняка захотіла пекти хліб. Каже своєму чоловікові:
— Піди до сусіда-багача і попроси в нього борошна.
Бідняк так і зробив. Пішов до багача та й каже:
— Позич мені борошна, жменьку чи дві — скільки зможеш.
Багач подивився на нього і відповідає:
— Даю тобі дві жменьки, але ти повинен їх відробити.
Бідняк і погодився. Вернувся додому, віддав жінці борошно й каже, щоб вона пекла хліб. От вона і замісила тісто, кинулась, а то нема з чого розпалити вогнище. От вона й каже чоловікові:
— Сходи в ліс, принеси дров.
Зібрався бідняк і пішов у ліс. Іде і бачить — горить вогнище. А навколо сидять легіні. Бідняк ввічливо привітався і каже:
— Дайте, мені будь ласка хоч одну жаринку, а то жінка зібралася хліб пекти, а вогнище не має чим розпалити.
Найстарший легінь взяв капелюха, наклав туди жаринок і каже:
— Іди додому та й печи хліб.
Прийшов він додому. Та коли вони з жінкою висипали жаринки, вони перетворилися на золоті монети. Вони дуже зраділи, а наступного дня
купили собі хліба і до хліба.
Коли сусід-багач побачив, що вбрання бідняка стало гарне і розкішне, став до нього присікуватися:
— Де ж ти все це взяв?
Бідняк не хотів розказувати свою таємницю, але той його винадив. Розказав чоловік все про жаринки.
Прийшов багач додому і кричить на свою жінку:
— Жінко, бери відро води і туши вогонь. А я піду в ліс по жаринки.
Жінка так і зробила. Взяв багач мішок, пішов у ліс. Іде і бачить — вогонь горить. Він до них не привітався, а зразу й каже:
— Дайте мені жаринок!
Старший легінь каже:
— Тримай мішок!
Накидав йому півмішка жаринок. Той так зрадів, що забув подякувати. Узяв мішок, прибіг додому і кричить:
— Жінко! Міси тісто, будемо хліб пекти!
Та коли він висипав жаринки на підлогу, вони перетворилися на камінці1.