Єден голодний вовк сів коло дороги та жде на чоловіка, аби його і з’їсти. Котрий буде перший іти, того й з’їсть. А тут іде чоловік з палицею. Вовк до нього: — Я тебе з’їм. А тою дорогою ішов чорт. Чоловік звідається:
— Вовче, а ти не боїшся чорта? Он чорт іде.
Вовк обернувся, аби подивитися на чорта, а чоловік так ударив його палицею, що вовк упав мертвий. І пішов чоловік далі. Надійшов чорт, а вовк лежить на дорозі.
— Уставай, вовче, — каже чорт. А вовк не міг устати з землі.
А тою дорогою йшли бог і святий Петро. Чорт питає бога, що зробити, жеби вовк устав. А бог каже чортови, жеби казав: «Встань, вовче, з’їж чорта». А чорт каже:
— Встань, вовче, з’їж чорта. Але другого, не мене. Вискочив чорт на вільху, а вовк ухопив чорта за п’яту. І одкусив йому п’яту. Чорт остався на вільсі, а з п’яти потекла кров. І від того часу вільха стала червона.
А вовк погнався за тим чоловіком, догнав його:
— А тепер я тебе з’їм.
— Не їж мене, бо я невмитий, — каже чоловік. — Умиюсь, а тоді їж.
— Добре, вмивайся. Чоловік умився та й просить:
— Дай хвіст, най повтираюсь.
Вовк дав хвіст, а чоловік узяв хвіст у руки та його палицею з єдного боку, з другого боку. І хвіст зостався чоловікови в руках, а вовк без хвоста пішов.