Жили собі чоловік і жінка. Були вони бідними людьми. Дуже любили дітей, та своїх Господь не давав.
Одного разу пішов чоловік до лісу збирати хмиз. Іде та й іде. Коли раптом прямо на стежці біля нього з’явилася якась тінь. Чоловік відразу й не здогадався нічого. Та щось почало плакати дитячим голосом.
Здивований чоловік почав розглядатися на всі боки, але нічого не побачив. Десь недалеко пробігла злякана лисиця, моторошно закричала сова. У лісі зчинився великий лемент. Щось тужливо голосило, плакало, стогнало. Чоловік не на жарт перелякався. Він позадкував із стежки у кущі.
Надворі зробилося темно, подув холодний пронизливий вітер. Небо затяглося важкими хмарами. Чоловік уже хотів утекти з лісу, та не міг знайти дорогу.
Зовсім несподівано він опинився на галявині. Там було багато квітів, а серед галявини стояла жінка. Вона посміхалася і тримала на руках дитину. Чоловік придивився уважніше і впізнав свою дружину. Це був подарунок Долі.