Ішов одного разу Ісус Христос зі Святим Петром. Побачили чоловіка, який городить пліт.
— Чому з такого тонкого пруття городиш? — питає чоловіка Святий Петро.
— Не таке воно тонке, — відповів чоловік.
— Узяв би ти товстого пруття, щоб пліт був сильнішим, — сказав Ісус Христос до чоловіка.
— А нащо мені сильніший пліт? — сказав чоловік. — На мій вік і цього вистачить.
— А хіба ти знаєш, скільки будеш жити? — записав Ісус.
— Звичайно, знаю. Ще два роки залишилося мені прожити на цьому світі, то і цей пліт видержить.
Ісус Христос і Святий Петро попрощалися з тим чоловіком і пішли своєю дорогою.
— Це недобре, що людина знає, скільки живе, — мовив Ісус Христос, — краще вже нехай чоловік не знає, доки буде жити, тоді він буде гарно працювати і дбати про себе і свою родину.
Від того часу ні один чоловік не знає, скільки буде жити.