Жив колись чорний бик. Щодня він ходив на болото пастися і пити в очереті воду.
Прийшов якось вовк і питає:
— Хто чалапа на болоті, хто там хлюпа в очереті?
— Це я, чорний бик. А що таке?
— Вийди з болота, я тебе з’їм,— каже вовк.— А чи багато в тебе захисників?
Бик відповів:
— Двоє вушок-нашорошців,
двоє ріжок-оборонців,
четверо міцних копитців,
хвіст неначе батіжечок —
нас не просто подолати!
— Ой, так багато захисників—не зможу тебе з’їсти,— пожалкував вовк.
Наступного дня бик знову пішов на болото пастись і пити в очереті воду. А вовк привів із собою ще трьох сірих. Підійшов ближче і гукнув:
— Хто чалапа на болоті, хто там хлюпа в очереті?
— Чорний бик. А що таке?
— Вийди з болота, ми з’їмо тебе! — каже вовк.— А чи багато в тебе захисників?
Бик відповів:
— Двоє вушок-нашорошців,
двоє ріжок-оборонців,
четверо міцних копитців,
хвіст неначе батіжечок —
нас не просто подолати!
— Ой, так багато захисників — ми не зможемо тебе з’їсти,— вирішив вовк.
На треті” день вовк привів до болота цілу зграю вовків та й питає:
— Хто чалапа на болоті, хто там хлюпа в очереті?
— Чорний бик. А що таке?
— Чи багато в тебе захисників?
Бик відповів:
— Двоє вушок-нашорошців,
двоє ріжок-оборонців,
четверо міцних копитців,
хвіст неначе батіжечок —
нас не просто подолати!
— Вийди з болота, ми з’їмо тебе! — звеліли вовки.
Бик вийшов та й питає:
— А як же ви хочете мене їсти?
— Та почнемо з хвоста,— відповіли вовки.
— Хіба так їдять бика! Його треба забити, м’ясо посолити і зварити, а тоді вже їсти! Отож принесіть замашних палиць, сокиру та ножа, дістаньте казан і сіль, — повчав бик.
Вовки розподілили між собою, що кому принести, і побігли в село. А бика доручили пильнувати сліпому вовкові: дали йому в зуби ріг бика і сказали:
— Дивись не випусти його.
Сліпий вовк міцно тримав зубами ріг.
Ось бик і просить:
— Дозволь трохи перепочити правому рогові, я тобі в зуби лівий дам
Сліпий вовк погодився. А бик дав йому в зуби не ріг, а березову палицю. Сам же дременув, аж курява стовпом знялася.
Повернулися вовки із села: той із сокирою, той казан несе, той торбину з сіллю, в того ніж та ложки… Дивляться, а бика як не було.
Питають у сліпого вовка:
— А де ж бик?
— Хіба не бачите, я тримаю його за лівий ріг,— відповів той.
— Та це ж березова ломака! А бик утік!
Схопили гуртом сліпого і всипали йому добряче.