Ще в давні часи одного літа у нашому краї була дуже велика й довга посуха. Вигоріли поля й луки, почали сохнути ліси. Селяни не знали вже й що робити, як рятуватися від спеки. Навіть по воду треба було ходити далеко до лісового озерця, яке теж почало пересихати.
Один чоловік вирішив розчистити джерело біля нього. Працював біля обмілілого джерельця цілий день. Дуже втомився і сів відпочити. Незчувся, як і заснув.
Прокинувся чоловік серед ночі від дивних звуків. Чує він розмову двох жаб:
— Дурні ці люди! Не знають, як дощ викликати, — каже одна.
— А що ж треба зробити? — питає друга.
— Всього і треба, що почистити польові кринички по чотири сторони села. Отоді й піде дощ.
Почув це чоловік і негайно побіг у село, щоб сповістити жителів про почуте. Зібралися всі вранці, порадилися і вирішили прислухатися до слів жаби. Почистили польові кринички і стали чекати дощу. Незабаром надійшла грозова хмара і вперіщив дощ як з відра.