Заїхав чумак у великий-превеликий город та й пішов купувати дьогтю. Іде вулицею, а тут ось зараз і лавка, така велика та гарна, а в ній так і сяє по стінах. Мабуть, найкоштовніша на весь город. І сидить у ній мало народу, один тільки, видно, чоловік, та такий собі огрядненький та гоноровитий. Підійшов чумак до тієї лавки та так приязно й питає того купця:
— Чи тут, добродію, не продається дьоготь?
Обурився купець, немов його шилом шпигнули: нібито чумак глузує з нього, бач, і каже чумаку:
— Здєсь продають такіх дурнєй, как ти.
Чумак засміявсь та й каже:
— Га, га! Та й великий, мабуть, і попит на них, що ти один тільки остався!
Сказав це, та й пішов собі вулицею.