Колись у селі недалечко жили собі дід, баба і внучка. Внучка одружилася. І осталися дід і баба одні. Ось баба і каже:
— Давай заведемо овечок.
Ну дід і зробив сарай для овечок. Полягали дід з бабою спати. Чує дід, що хтось стукає. Устав подивився. Встає, дивиться, а там нічого немає. Ну й ліг дід спати. А ранком устає, дивиться, у сараї дірка. Порахував овечок, а однієї не хватає. Другого дня дід взяв вила і пішов ночувати у сарай. Приходить ведмідь на другий день. Приходить до сараю і залізає в дірку. А дід там сидить в сараї з вилами. Як штурхне вилами ведмедя, а ведмідь як закричить. І більше ніколи не приходив. А дід і баба жили щасливо.