П’ять дівчат пішли по гриби. А одна цікавіша була, хотіла більше грибів назбирати і відлучилася від тих штирьох. І попала на зачарованого дуба. Найшла навкруг того дуба багато грибів. І назбирала грибів, але від того дуба не годна була нікуди піти. Бо той дуб був зачарований. Розбійники в тім дубі ґроші сховали. І вона ходила навкруг того дуба і плакала, і співала, а відійти не могла.
А один парубок з її села хотів женитися, а багач не хотів за него дочку дати, бо він був бідний. А цему хлопцеви хтось сказав, що за Чорним морем є якась ворожка. І він через той ліс пішов до тої ворожки. Іде він через той ліс і находить коло дуба ту дівчину. Ходить вона навкруг того дуба і плаче, і співає, і не може вирватися. А він їй говорить:
— Чого ти навкруг цего дуба ходиш, чого не йдеш додому?
— Я не годна від цего дуба піти, і ніхто не годен мене відци взяти. І питає вона його:
— Куди ти, юначе, йдеш? А він ї’ каже:
— Чув я, що за Чорним морем є ворожка. До неї йду. Вона йому говорить:
— Хто пішов до тої ворожки, то відти не вертав. Багато пішло, і ніхто не вернувся.
— Бог дасть, що я відти вернуся, — відповідає він.
— Як заорудуєш за себе, то запитай і за мене. І хлопець пішов собі далі.
Приходить він до Чорного моря. А там чоловік човном перевозить. Він йому й говорить:
— Перевези мене на той бік.
Перевіз його той чоловік чайкою на той бік та й питає:
— Куди ти йдеш? Бо, — каже, — кого я перевозив до тої ворожки, то вже звідтам ніхто не вертався.
А хлопець питає його:
— А чому не вертався?
— Там змії, — каже, — пожирають людей.
І надумав собі хлопець купити цукерків. Купив торбинку цукерків і допитався до тої ворожки. Приходить, а там у сінях дванадцять зміїв. І пащі їхні роззявлені до него, А та баба-ворожка в хаті. Кидає він зміям цукерків в один бік і в другий, а сам ускочив до хати. Ворожка запитала його:
— Що тобі треба? А він каже:
— Женив би ся в багача, а багач не хоче дати за мене дочку.
— На тобі цей волосок. Покрутиш його на своїм пальці — і що схочеш, те в своїм життю будеш мати.
Узяв він той волосок та й говорить до неї:
— Мені ся снило, що дівчина ходить навкруг дуба і не годна піти від него.
А вона каже:
— Той дуб зачарований. Там розбійники гроші сховали і зачарували, щоб ніхто відти гроші не взяв. Якби та дівчина вдарила три рази лівою рукою в того дуба зі сходу сонця, а відтак з полудня три рази вдарила, а відтак із заходу три рази — так, аби вийшло дев’ять раз, то той ся дуб розпаде і дівчину пустить.
І пішов хлопець від баби. І знов кидав у сінях цукерки в один бік і в другий. І як він прийшов знов д’Чорному морю і переїхав на свій бік, то той, що його чайкою перевозив, чудувався, що він вернувся. Бо ж ніхто відти не вертався.
Іде він тим лісом. Та й находить знов дівчину коло того дуба. Приходить знов д’тій дівчині, а вона сплакала і каже:
— Ніхто відти не вертався, а ти ся вернув. А він каже їй:
— Бий у дуба кулаком лівої руки три рази зі сходу сонця. Потому бий три рази кулаком з полудня і три рази з півночі.
І вона так ударила того дуба з трьох боків. І той дуб розсипався і відти висипалися гроші. Тоді вони набрали собі грошей, у що могли, бо там фест грошей висипалося. І пішли собі вбоє додому, в своє село.
Старшина рада була, що дівчина прийшла додому. І цей хлопець уже не хотів брати в багача дочку, а одружився з дівчиною, що коло зачарованого дуба була. І мали вони багато грошей, і добре їм було. Аби й нам так добре було, щоб ми так важко не робили.