Був чоловік. Пішов він у ліс по малини. Коли бачить — юрба змій сичить у однім кулку. Він підходить потихеньку ближче. Найстарша гадюка посередині того кулка скручена в коло. Дивиться він — щось блищиться в неї на голові. Він подумав: «Це гадюка з дияментом». Мав він на собі байбарак. Кинув він на них той байбарак, гаддя скочило за ним. І він так тікав лісом! Забіг до якоїсь хатчини і там сховався.
На другий день вийшов він з тої хатчини і пішов шукати байбарака. І він найшов його, а під ним диямент, зсунений з голови гадюки. Чоловік забрав байбарак і диямент і пішов додому.