Ідуть троє святих. А жарко так, що годі. Так хочеться їм води. От ідуть вони селом, бачать, дівчина порається попід хатою, та така гарна. Перший святий і каже дівчини:
— Дай-но води напитися!
А вона відказує:
— Підождіть, я зараз холодної, свіженької витягну.
Витягла води, понапивалися святі та й ідуть Бачать, лежить такий гарний парубок під яблунею, а яблуня така рясна-ряснюща. Юнака пообсідали мухи, та він лінується навіть відігнати їх. Другий святий показав на хлопця і сказав:
— Оце ж йому та дівчина до пари, бо і йому ж треба на світі жити.