Жила собі дівчинка Маринка. Була вона однісінька, як палець. Вона була дуже больна і нічого їй не допомагало. Пішла вона раз на прогулянку. Іде і плаче , бо дуже їй боліло.
Аж тут закружляла над нею пташка.
— Ців! Ців! Чому ти така сумна і плачеш, дівчинко?
— У мене дуже болить, — відповіла Маринка.
— Іди за мною. Куди я полечу , туди і йди.
Дівчинка пішла за пташкою. Аж тут з-за куща вистрибнув зайчик.
— Здорові були! А куди ви йдете?
— Дівчинку лічити, — сказала пташка.
— І я з вами піду, — каже зайчик.
— Пішли .
Прийшли вони в ліс . А тут з-за ялинки висунув ведмідь .
— Ну здрастуйте, а ви куди?
— Ми хочемо дівчинці помогти, — каже зайчик .
— А можна й мені з вами? — просить ведмедик .
— Ходім.
Ну от йшли вони йшли і прийшли до невеликої річки . А вода в ній не проста, а лікувальна. Пташка зачерпнула крилом водичку і дає Маринці:
— На дівчинко , ковтни три рази, тобі й полегшає.
Дівчина випила ту водичку. І зразу їй полегшало. Засміялася вона голосно перший раз в житті і стала дякувати своїм новим товаришам. І всі були щасливі і раді.
От і казочці кінець, а хто слухав — молодець .