Жила в одному селі стара бабуся, була в неї онучка. Дівчинка була вередлива і примхлива.
Коли вона підросла, то зовсім не змінилася. Бабуся часто хворіла, але навіть хвора догоджала онуці.
Та якось бабуся злягла, не могла ні встати, ні говорити. Дівчинка кілька днів сиділа голодна, немита і все не могла зрозуміти, чому все так. Раптом вона почула шум, схожий на грім. Вона підняла голову до неба і почула голос:
— Якщо ти любиш свою бабусю і сама хочеш вижити, то набери із струмка води і дай бабусі випити.
Дівчинка взяла кухоль, пішла до струмка і набрала води. Бабуся напилася і одужала.
З того часу дівчинка завжди допомагала бабусі, з неї вийшла гарна господиня.