Пішов дід Петро до Дніпра вершу поставити. Дно верші заткнув верчиком сухої рогози. Наступного дня йде та й думає: чи буде риба, чи ні? Йде й молиться «Господи, я тобі дві свічки поставлю, тільки б ти рибки послав у мою вершу».
Приходить, а у верші повно риби. Став дід витягувати вершу та й каже:
— Отак божків і дурять.
А тим часом чіп з верші впав і вся риба висипалася у Дніпро. Дід Петро об поли руками:
— Господи! І пожартувати не можна.
При нагоді пекарці і кажуть: «Жартує, як Петро із богами».