Ось вам старовинна історія про Гоба-будівельника. Коли великий Гоб-ан-Шор, найвправніший будівельник, яких знала давня Ірландія, та до того ж найрозумніша у всій Ірландії людина, за винятком, щоправда, його дружини. Отож, коли Гоб вирушив у ті далекі часи до Франції будувати тамтешньому королю палац, він прихопив із собою і свого юного сина.
Був спекотний літній день, і обидвоє дуже втомилися, особливо хлопчик: він був слабшим і не звик мандрувати.
Опівдні вони досягли гори Круах Горма, і Гоб сказав хлопцеві:
— Сину мій, перенеси свого старого батька через гори!
Здивований малюк обурився:
— Чи ви при своєму розумі, тату! Не можу я зробити неможливе, самі знаєте!
— Що ж, тоді повернемося додому, – сказав Гоб. І вони повернули додому.
Другого ранку Гоб сказав синові:
— Сьогодні ми рушимо знову, хай допомагає нам Бог!
І вони пішли.
Було жарко, і, як і напередодні, коли вони досягли підошви гори Круах Горма, обидва страшенно втомилися. І сказав Гоб синові:
— О, сину мій, перенеси мене через гори! Хлопчик відповів:
— Тату, ви справді втратили весь ваш розум. Мені самому, бідолашному, не піднятися на цю гору, а ще вас переносити!
— Тоді ми знову повернемося додому, — сказав Гоб.
І вони знову повернули додому. Цієї ночі, коли Гоб уже ліг, мати запитала сина:
— Ось уже два ранки поспіль ви з батьком вирушаєте до Франції, але щовечора повертаєтеся назад. Що це означає?
— Мамо,— відповів син,— мені здається, наш батько зовсім збожеволів. Щоразу, коли ми досягаємо гори Круах Горма і я просто валюсь з ніг від втоми, він просить мене, слабкого та малого, перенести його через гори!
— О мій хлопчику,— каже йому мати,— перш ніж ти зможеш вийти у великий світ, тобі ще треба багато чого навчитися.
Завтра вранці твій батько знову вирушить з тобою в дорогу і станеться знову те саме, щойно ви досягнете гори Круах Горма. І коли він попросить тебе перенести його через гори, ти почни йому розповідати «Лісову зозулю», або «Королеву Одинокого острова», або «Принцесу з Гори-на-краю-світа» — словом, будь-яку з прекрасних ірландських казок, які я вечорами розповідала тобі. Розповідай і продовжуй іти, побачиш, що буде!
Син пообіцяв матері виконати все, як вона порадила. І коли другого дня вони підійшли до гори Круах Горма і Гоб знову попросив: «О, мій сину, перенеси мене через гори!» — хлопчик, ніби не почув його прохання, запитав:
— Тату, ви колись чули казку про трьох синів ірландського короля, які вирішили вкрасти доньку арабського шейха?
— Чув, – відповів старий, – але міг би слухати ще багато разів.
І хлопчик почав розповідати її з початку і до кінця, цю милу-милу казку, з тим же захопленням, з яким колись розповідала його мати. І коли він промовив останні чудесні слова цієї довгої історії, старий батько підвів очі і подивився спочатку вперед, потім назад, потім вгору і вниз: Круах Горм був уже позаду!
— О, мій хлопчику! – Вигукнув Гоб. – Ти син своєї матері! Сьогодні ти так легко переніс нас обох через гори.