У прозорій теплій водиці купалась молода рибка зі своєю мамою. Та захотілось їй попливти швидше і кудись далеко. Так допливла вона до берега. Дивиться, а на березі росте великий зелений біб.
— Добрий день, бобище! — з насмішкою привіталась молода рибка.
— Здоров була, куценька, — відповів біб.
Молода рибка образилась за це і навіть заплакала. Мало того, пішла скаржитись до своєї мами — великої риби.
— Мамо, — каже вона, — мене біб назвав куценькою!.. Хіба це справедливо? Невже я не маю хвостика?
— А може, ти його чимсь образила?
— Ні, мамочко, ні.
— Ось ходім до нього, і я спитаю, чому він тебе ображає. Попливли до берега, де ріс біб, обидві риби — мати і донечка.
— Добрий день, шановний пане бобе! — привіталась риба-мати.
— Доброго здоров’я, пані рибо!
— А чого це ти, шановний пане бобе, образив мою донечку, назвавши її куценькою?
— Яке привітання, така й відповідь, дорогенька! Вона назвала мене «бобище», а я її — «куценька».