Як відомо, Місяць іноді буває великим і круглим та сяє яскраво і весело, іноді він тільки світлий серпик у небі, а іноді його зовсім не видно, і тоді якраз починається новий місяць. Це знає будь-яка єврейська дитина.
А хто освітлюватиме місто Хелем темною ніччю, коли Місяця немає, щоб люди дорогою із синагоги не натикалися на якісь перешкоди? Сиділи хелемські мудреці, сиділи і думали над цим: як освітити вулиці в темні ночі.
І тут реб Лейзер, найрозумніший з них, вигукнув:
– У мене є ідея! Усі знають, що в певні дні Місяць світить яскраво. Якщо ми в таку ніч поставимо на міській площі бочку з водою, Місяць відіб’ється у воді. Тоді ми швидко закриємо бочку, Місяць не зможе вийти, і коли наступить новий Місяць і його на небі не буде, ми відкриємо бочку, дістанемо Місяць з води і повісимо його на небі. Так ми освітимо Хелем у темні ночі.
Зраділи жителі міста такій чудовій ідеї і коли повний Місяць яскраво сяяв на небі, поставили бочку з водою посеред площі. І справді: Місяць відбився у воді, жителі міста швиденько накрили бочку, обв’язали її, відвезли у двір синагоги і сталі її там пильно охороняти. Коли минули два тижні і наступив новий місяць, а ночі стали темні, хелемські мудреці пішли до бочки, підвели кришку і заглянули всередину. Ах! Але Місяця там не було, навіть жодної іскорки від нього.
– Хтось вкрав Місяць! – закричав реб Берл, а за ним і всі інші. – Треба спіймати злодія!
Стали злодія шукати. Шукали в будинках, шукали в дворах, шукали навіть у льохах і підвалах – усе марно. Місяця не знайшли і злодія не знайшли також.
– Напевно, злодій поніс Місяць продавати в інше місто, – припустив реб Берл.
– Напевно, напевно, – підтримали його всі інші і пішли шукати свій Місяць у других містах.
Прийшли вони в одному місті на заїжджий двір. Був повний Місяць, і тому він сяяв щосили. Вийшов реб Меїр у двір напитися і раптом бачить у глибині колодязя Місяць! Такий красивий, сяючий! Побіг реб Меїр, покликав своїх друзів-мудреців. Постояли вони, подивилися в колодязь і кажуть:
– Схоже – це наш Місяць. Це злодій заховав його тут у колодязі.
Пішли вони до хазяїна заїжджого двору і кажуть йому:
– У тебе в колодязі плаває Місяць, круглий і яскравий, точнісінько такий як той, що вкрали в нас у Хелемі місяць тому. Мабуть, це злодій заховав його тут, тому ти повинен нам його негайно повернути!
Хазяїн зрозумів, що ці люди з Хелема, посміхнувся про себе і сказав:
– Звичайно, якщо ви вважаєте, що цей Місяць ваш, я буду радий вам його повернути. Але тільки колодязь глибокий. Якщо вам вдасться його звідти дістати, будь ласка, забирайте!
Подякували йому хелемські мудреці і стали радитися, як дістати Місяць з глибокого колодязя. Краще за всіх придумав реб Мендл.
– Двоє краще за одного, десять краще за двох. Якщо ми візьмемо один одного за ноги і спустимося в колодязь, ми дістанемо до дна.
– Прекрасна ідея! – погодилися всі.
І так живим ланцюгом реб Меїр за реб Лейзером, реб Берл за реб Меїром, мудрець за мудрецем спустилися вони в колодязь.
Ще мить, і сяючий Місяць буде в них у руках. Але тут, якраз у цей момент, реб Тас, який був найслабкішим з них, каже:
– Сили мої вичерпуються.
Згадав тоді реб Меїр, що батько його казав колись, що якщо сила в руках слабшає, потрібно поплювати на долоні і потерти їх сильно одну об одну, тоді вони знову наберуться сил. І реб Меїр сказав:
– Слухайте всі! Поплюйте кілька разів на долоні і сильно потріть їх одна об одну. Подивіться, якими вони знову стануть сильними!
Усі захотіли потерти руки, але тут – сплеск! Ще сплеск! Один за іншим мудреці падали у воду.
– Рятуйте! Рятуйте! – закричали вони.
Прибіг хазяїн, опустив у колодязь мотузок і витягнув їх усіх живих і неушкоджених, але мокрих. Подякували вони хазяїну, благословили його і кинулися знову до колодязя, але Місяця там вже не було.
– Схоже, ми розбили його на дрібні шматочки, – сказали мудреці із засмученням.
– Можливо, ми знайдемо інший Місяць, – заспокоїли вони себе і вирушили спати.
Наступного дня приходять вони на інший заїжджий двір і бачать, що над ним сяє Місяць такий круглий і повний, що навіть краще за той, що був у колодязі.
– Красивий Місяць сяє над твоїм двором. Ми хочемо його в тебе купити, щоб він сяяв над нашим містом Хелемом у темні ночі, – сказали вони хазяїну заїжджого двору.
Почув він, що вони з Хелема, а хелемських мудреців він добре знав, і каже:
– Якщо ви дасте мені тисячу монет сріблом, я продам вам свій Місяць, і навіть загорну його так, щоб ви могли доставити його у свій Хелем.
Дали йому хелемські мудреці тисячу монет сріблом. Набрав хазяїн води у відро, поставив його у двір. Місяць відбився у воді яскравий і виблискуючий. Побачили це хелемські мудреці і кажуть:
– Він точнісінько такий, як той, що був у колодязі!
Накрив хазяїн заїжджого двору відро хусткою, добре обв’язав його, узяли це відро хелемські мудреці і повернулися до себе в Хелем.
Коли вони повернулися, усі жителі міста зібралися на міській площі, мудреці розв’язали хустку і – ах! Не було у відрі ні Місяця, ні навіть його хвостика! Але не встигли жителі Хелема засмутитися, як на небо зійшов новий Місяць, круглий і яскравий, у точності як той, що був у них у відрі.
Зраділи жителі Хелема такому диву, подякували Всевишньому за те, що Він возніс їх Місяць з відра та прямо в небо, щоб освітити їхнє місто Хелем чарівним місячним світлом. І влаштували жителі Хелема хоровод, співали і танцювали від сходу Місяця до ранішньої зірки. Відтоді і до цього дня кожен син Хелема радіє, коли в небі сяє повний Місяць.