Йшла якось лисиця лісом, а на зустріч їй ведмідь зі своєю здобиччю.
– Давай позмагаємося, хто з нас найрозумніший! – каже йому лисиця.
– Я, ведмідь!
– Тоді подивимося, чи зможеш ти мене обдурити. Якщо так, я віддам тобі свій підбитий хутром кожух та мої чоботи з тюленячої шкіри.
– Гаразд. А якщо ні, то ти забереш мою здобич, бо більше в мене нічого немає.
Отак домовлялися вони, аж раптом лисиця кричить:
– Дивись, хтось на оленях приїхав!
Обернувся ведмідь, а там нікого.
– Легко ж тебе обдурити! – засміялася лисиця. – Тепер твоя черга.
Довго думав ведмідь, нічого не придумав. Нарешті каже:
– Ні, не перемогти мені лисицю.
Що поробиш? Від свого слова не відступишся. Довелося ведмедю віддати свою здобич лисиці.
Звалила вона її на плечі і пішов кожен у свій бік.