Хитрі цигани прийшли до одного чоловіка й попросилися на ніч. А чоловік тоді зарізав кабанчика, наробив ковбасок і повісив, як то давно було, на грядах, аби просихали. Цигани глипнули по тих ковбасках та говорять собі по-циганськи. А чоловік не розуміє їх. Каже циган до циганки:
— Тобі буде ім’я Усе…ся.
— А тобі Уср…ся.
Та й полягали вони спати. Сплять собі. Як чоловік добре заснув, цигани усі ковбаски покрали. Та й гойкає циган:
— Усе…ся!
А чоловік пробудився й слухає, циган ще раз:
— Усе…ся!
А циганка ніби не чує. Тоді циган третій раз:
— Усе…ся!
— Уср…ся! — крикнула циганка. Чоловік не витримав і гойкає:
— Ви будете туй мені ср…и! Вон з хати!
Вони схопилися, і каже циганка циганови по-циганськи:
— На жердині були ковбаски та й нема їх. Пішли.
Рано встає чоловік — ні єдної ковбаски не є. Отакі хитрі цигани, більше він циганів на ніч не приймав, і на цім наша казочка кінчилася.