Жили собі чоловік і жінка. І був у них син Іван. Ось одного разу пішов чоловік в поле косити, а мати посилає Івана понести батькові обід.
Він ішов і ніс татусеві коржа. Та ось хлопчик зненацька оглянувся і побачив, що за ним іде якийсь чоловік. Іван злякався і почав кидати йому шматочки коржа. Поки добіг хлопчик до батька, то коржа вже не було. Іван не своїм голосом закричав:
— Тату! Проженіть того дядька, що за мною біжить!
А батько посміхається та й каже:
— Та то ж, сину, не дядько, а твоя власна тінь. А тепер біжи-но та повідбирай у того дядька шматочки коржа.
Іван похнюпився і почвалав збирати шматочки коржа, які кидав дорогою. Йому було дуже соромно, що він злякався своєї власної тіні. Тепер він на все життя запам’ятає, що своєї тіні не треба боятися.