Було у батька два сини. Вирасли вани здоровіє, красі віє. Прийшло время жениться. От батька й питає у адного:
— А хто ж у тебе в домі буде хазяїном?
— Я, — атвічає син.
Другий син тоже сказав, шо буде главним.
— Добре, каже батька, поїдьте па світу і побачите, хто в домі главний. Ось вам па парі коней і па карзині яєць. Єслі мужчина хазяїн в домі — аддавайте каня чи кабилу. А єслі женщина — яйцо.
Собрались і паєхали сини. Заходять у перву хату.
— Доброго здоров’я, люди добрії! Скажіть, хто у вас в домі главний?
— Я, — каже чоловік, — канєшно я.
— Добре, ходімте надвір, коня собі виберете.
Вийшли. Дивиться мужик — коні-красавці.
— Беру коня, — каже.
А жінка йому:
— Тю, дурний! Бери кобилу. Вона ж через рік лоша приведе, своя пара коней буде.
— Ладна, — каже чоловік, — беремо кобилу.
Е, ні, — каже старший син, — ось тобі яйцо, не ти в домі хазяїн.
Поїхали сини дальше. Заходять у другу хату.
— Драстє.
— Драстє.
— Хто у вас в домі хазяїн?
— Я, — каже чоловік.
— Добре, ходімте, виберете собі коня чи кабилу.
Вийшли. Подивився хазяїн та й каже:
— Кобилу беру. Кінь у мене є, хай буде пара.
— Да ти шо? — шепче йому жона, — бери коня. Він і молодший, і красивіший. Не конь, а красавєц.
—Хай буде конь, — согласився чоловік.
— Нє, — каже другий син, — не коня тобі, а яйцо.
Так вони роздали дві корзини яєць, а на конях додому вернулися.
— Ну шо? — питає батька. — не передумали женитися? Дак, шоб ви знали, хто в домі хазяїн.