Зустрівся ведмідь з вовком і питає:
— Скажи мені, вовче, ти кого боїшся?
Відповідає той:
— Людину я боюсь. А ти кого?
А ведмідь каже:
— Боягуз ти! Чого людину боятися?! У неї зуби маленькі. Літати не вміє… Дятел — це інша справа. Як полетить, та як застукає… По всьому лісі чути! Я його страшенно боюся!
Вовк з ведмедем не погоджується, сперечається:
— Добре, ведмедю. Якщо ти людей не боїшся, знайди їх і приведи сюди. А я дятлів наловлю.
Домовилися.
Розійшлися.
Ведмідь пішов шукати людей, а вовк дятлів.
Чи довго, чи скоро минув час, тільки вовк наловив дятлів.
Ведмедя чекає.
Почекав, почекав і розшукувати подався. Слідом побіг.
А ведмідь тим часом мисливця зустрів. Став до нього підходити.
Той стрілу пустив. Ведмедя вбив. Далі пішов.
Прибіг вовк до вбитого ведмедя і каже:
— Не будь хвальком! Людина розумніша за тебе!