Якось дорогою зустрілися два вовки. От один із них розказав, що як з’їсти серце зайця, то можна стати таким прудким, як він.
От раптом дивляться, біжить заєць. Вовки його й зловили. Заєць почав їх благати, щоб вони відпустили його на волю. Вовки пояснили, що їсти його не збираються, їм треба лише серця. Маленьке зайченятко зраділо та й каже:
— Ходімо зі мною, бо серце залишилося вдома.
Коли зайчик був у безпечному місці, він сказав вовкам, що вони нерозумні, якщо повірили, що серце можна залишити вдома.
Якщо сила не може, то розум допоможе.