Летів Комар у своїх комариних справах.
Раптом піднявся сильний вітер, підхопив Комара і поніс через поля, через ліси, через високі гори.
Хоче Комар зупинитися, та не може. Раптом бачить — несе його просто на величезний сторічний дуб.
«Тут мені й кінець, — подумав Комар. — Вдарить вітер мене об дуб — що залишиться від мене?»
Закричав Комар зі страху:
— Забирайся з дороги, старий дубе, а то виверну тебе з коренем!
А вітер проніс Комара між двох товстих гілок і вщух.
Зрадів Комар і давай хвалитися:
— Говорив я тобі, дурний дубе! Не послухався мене — от і розламав я тебе надвоє!