Жив собі дід та баба. Дід і каже бабі: «Спечи ти, бабо, коржик, і хто його влове, той і з’їсть». Баба спекла коржик. Дід взяв його, покотив по сінях і каже бабі: «Ну, лови, бабо!»
Баба по сінях ловила, ловила — не вловила. Взяв дід коржик, пішов надвір, покотив його і каже: «Лови, сіренький котику!» Кіт по двору ловив, ловив — не вловив.
Іде дід з коржиком дальше. Сидить на тину красний півень. «Лови, красний півень, коржик!» Півень ловив, ловив — не вловив.
Пішов дід на тік. Молотники молотять хліб. «Ловіть по току коржик!» Молотники ловили, ловили і ціпи побили, а коржика не вловили.
Пішов дід на лід. Прачки перуть. «Ловіть, прачки, по льоду коржик!» Прачки коржик ганяли, ганяли і сорочки в ополонку повпускали, а коржика не вловили.
Пішов дід на дорогу. Йдуть сіновози. «Ловіть, сіновози, коржик!» Сіновози ловили, ловили, сіно розгубили, а коржика не вловили.
Іде дід дальше по дорозі. Йдуть дрововози. «Ловіть коржик, дрововози, по дорозі!» Дрововози коржик ловили, ловили, дрова розгубили, а коржика не вловили.
Іде дід оп’ять по дорозі, а навстрічу йому старичок Макарчик. «Старичок Макарчик, лови коржик, як зловиш — з’їси!»
Макарчик ловив, ловив коржик, не вловив, розсердився, як кине палку — та й прибив коржик, взяв і з’їв його.