Жив-був цар. Запросив він якось чужоземних царів, королів та радників різних на бенкет з музикантами.
За три дні до бенкету викликав цар до себе кухаря, дав йому грошей і наказав піти на базар і купити там найкраще та найдорожче, що тільки є на світі, щоб на столі були тільки добірні страви.
Пішов кухар на базар, купив там язиків на всі гроші, приніс на кухню, зварив із різними спеціями і приготував страви до царського столу.
От гості зібралися. Розсадив їх цар за столами і наказав подавати страви.
Подав кухар кожному по шматку язика. З’їли гості язики. Наказав цар наступну страву нести.
А кухар знову роздав по шматку язика кожному. Гості нічого зрозуміти не можуть. Дивляться здивовано один на одного – чому їм подають лише страви з язика? Може, такий тут звичай?
З’їли гості, та чекають, що ще подадуть.
Наказав цар нести наступну зміну. Кухар знову приніс язики!
– Чому нас нічим іншим не пригощають, а лише язиками? – Запитують гості.
Покликав цар кухаря:
– Хіба не наказував я тобі купити на базарі найкраще, найдорожче, що є на світі?! А кухар відповідає:
– Пресвітлий царю! Хіба може щось на світі бути кращим і дорожчим за язик? Язик все може – царів на престол зводити, війни припиняти та мир укладати!
Здивувалися гості словам кухаря, за кмітливість похвалили. Потім порадилися між собою і вирішили так: нехай кухар ще раз піде на базар і купить там найгірше, що тільки є на світі . Пішов кухар і приніс із базару… знову язики! Каже йому цар:
– Хіба не наказав я тобі купити найгірше, що тільки є на світі ?! А кухар відповідає:
– Пресвітлий царю! Хіба може щось на світі бути гіршим за язик? Язик все може зіпсувати та зруйнувати – і дружбу, і злагоду, і мир!