Чи то в нашому аулі, чи то в сусідньому жив-був бідняк Шадула, на прізвисько Ледар. З ранку до вечора він лежав на сонечку та ще й намагався якомога рідше з боку на бік повертатися. Нічого в нього не було, він постійно голодував. Набридло нарешті йому голодувати. Так набридло, що вирішив піти до мудреця — дізнатися, чому він такий бідний і як йому розбагатіти.
Щойно стало світати, рушив Шадула в дорогу — біжить, та так швидко, що постоли з ніг злітають.
Раптом йому назустріч Вовк. Величезний старий Вовк та такий худий — здається, що ребра ось-ось прорвуть шкуру і вилізуть назовні.
— Куди біжиш, чому так поспішаєш? – Запитує його Вовк.
Розповів Шадула, чому так поспішає.
Вовк і каже:
— Зроби милість, Шадуло, спитай мудреця, чи не може він і моїй біді допомогти. Скільки їм, ніколи не наїдаюся — бачиш, який худий!
Шадула обіцяв йому допомогти і пустився з усіх ніг далі. Біг, біг, притомився. Дивиться — біля дороги величезна яблуня, а на ній видимо-невидимо яблук, великих та червоних. Нахилив він гілку, зірвав яблуко, надкусив та як кине:
— Тьху, яка гіркота!
Раптом яблуня заговорила людським голосом:
— Як мені, Шадуло, це терпіти? Ось так всякий мандрівник: скуштує моє яблуко і лається. Зроби милість, спитай мудреця, чи не можна мої яблука зробити солодкими.
Обіцяв Шадула допомогти яблуні та побіг далі. Біг, біг він, і захотілося йому пити. А тут, на щастя, він побачив річку. Припав до води, п’є.
Вода у річці холодна, прозора. І бачить Шадула на дні величезну Рибу. Лежить вона, дивиться на Шадулу, а рот її відкритий…
Раптом Риба піднялася з дна, висунула з води голову і питає:
— Куди ти йдеш, Шадуло?
Розповів він, куди дорогу тримає, а Риба й каже:
— Зроби милість, дізнайся в мудреця, чи не можна мені допомогти: ось уже двадцять років я не можу стулити рота, зовсім пропадаю!
— Гаразд, спитаю, — обіцяв Шадула і подався далі.
Нарешті прибіг до мудреця. Сидить мудрець, читає величезну книгу.
— Навіщо ти прийшов, Шадуло? — спитав мудрець.
Розповів Шадула, яка в нього біда.
Розкрив мудрець величезну книгу. А в ній написано, на кого яка доля чекає.
— Ти не багатієш тому, що лінуєшся, — прочитав мудрець. — Недарма ж кажуть: «Той, хто працює, без частки не буває». Якщо ти працюватимеш, будеш багатшим за всіх.
— По дорозі я зустрів Вовка, і він просив дізнатися в тебе, чому він зовсім охляв, як йому видужати, — спитав Шадула мудреця.
— Він вилікується, якщо з’їсть ледаря, — відповів мудрець.
— Коли я йшов до тебе, я бачив одну яблуню. Вона просила дізнатися, чому в неї яблука такі гіркі!
— Яблука гіркі тому, що під цією яблунею закопано глечик із золотом. Якщо хтось викопає цей глечик, смачніше за її яблука не буде на всьому світі!
— Мало не забув я спитати ще ось про що, — сказав Шадула. — Коли я йшов до тебе, одна Риба просила дізнатися, чому вона не може закрити рота.
— У неї в роті застряг шматочок золота, і, якщо вийняти його, рот закриється, — сказав мудрець.
Подякував Шадулу мудрецю за поради і подався назад.
Першою його зустріла Риба.
— Що порадив мені мудрець? — спитала Риба.
— У тебе в роті застряг шматочок золота. Якщо його витягти, рота і закриється, — сказав Шадула.
— Добрий Шадуло, витягни шматочок золота — воно тобі стане в нагоді! — благала Риба.
— Ні, мудрець сказав, що я й без цього розбагатію, — відмовився лінивий Шадула.
Пішов він далі і зустрілася йому яблуня.
— Що порадив мені мудрець? — спитала вона.
— Він сказав, що під твоїм корінням заритий глечик із золотом. Якщо хтось викопає цей глечик, смачніше за твоїх яблук не буде на всьому світі.
— Будь ласка, викопай глечик — він стане тобі в нагоді! – Попросила яблуня.
— Ні, мудрець сказав, що я і без того розбагатію, — відмовився лінивий Шадула.
Пішов він далі і зустрівся йому вовк.
— Ти спитав про мене у мудреця?
— Спитав. Він сказав, що ти вилікуєшся, з’ївши ледаря, — відповів Шадула.
Почав Вовк питати, кого ще бачив Шадула. Розповів йому Шадула все по порядку: як зустрів він яблуню та Рибу; як мудрець порадив викопати глечик із золотом з-під яблуні і витягнути шматок золота з горла Риби.
— Чи ти це зробив? — спитав Вовк.
— Навіщо ж, — відповів Шадула, — я й без цього стану багатим!
— А як же ти розбагатієш, що сказав тобі мудрець? — знову спитав Вовк.
— Мудрець сказав, що я маю працювати! — відповів лінивий Шадула.
— Я бачу, іншого такого ледаря мені не знайти, — сказав Вовк і проковтнув Шадулу.