Були собі дід і баба. Баба пече пироги, а дід поїхав до Дністра за рибою. Наловив риби та й їде додому. І находи на дорозі лисичку. А лисичка затаїла душу й тіло. Дід думав, що вона нежива, взяв її та й кладе на візок. І їде він і не оглядається. А лисичка викидала з підводи всю рибу. Скочила з воза, склала рибу на купку і їсть. Дід приїхав додому та й каже до баби:
— Наловив я риби та ще й лисичку тобі привіз на шубу. Пішла баба до воза, подивилася і каже до діда:
— Що ти мене обманюєш? Тут ні риби, ні лисички. Та й дала дідови дві коцюби по плечах.
Лисичка їсть рибу, а вовк іде по тій самій дорозі. Підійшов та й питає лисичку:
— Що ви, кумушко, кушаєте? А вона говори до него:
— Випустила свої кишки та й кушаю.
А вовк узяв, розпоров себе та й їсть свої кишки. Та при цім і кончився.