В одному старому лісі жили по сусідству їжак і лисиця. Цілими днями займалися вони своїми справами, тому рідко говорили між собою. Лисичка ходила на полювання. То хитрувала, то курей крала, тому й дружити з нею ніхто не хотів.
А їжак жив скромно, збирав груші, яблука, гриби і ловив миші. Умів він жити дружно з усіма, помагати слабшим. Лисичка сміялася з нього, казала, що таких простаків легко обдурити. А їжак лиш мовчав у відповідь. Кожен день він трудився з ранку до вечора, а лисиця жила хитрощами.
Одного разу була страшна гроза і від блискавки загорівся ліс. Стали звірі рятуватися від вогню. Їжак і собі побіг за всіма та не вмів бистро бігати. Аж тут зайчик біжить. Побачив, що їжака вогонь наздоганяє, посадив собі на спину. Той міцно ухопився за зайчикові довгі вуха і вони побігли. Так і врятувалися. Подякував їжак зайцеві, а зайчик нагадав, як їжак колись його від голодної смерті врятував.
А лисичка вибігла з лісу та так нікому і не допомогла. А сама раділа, що хвоста не обсмалила. Після пожежі усі звірі вернулися додому, заново будували нірки. Тільки лисичці ніхто не допомагав.