Якось спустився яструб на берег річки і задрімав на теплому від сонця камені. Раптом звідки не візьмись вискочила хитра руда лисиця. Кинулася на яструба і схопила його гострими зубами.
— Ой, не їж мене! — почав благати яструб. – Відпусти! Я тобі знесу яйце завбільшки з твою голову.
“Ну, мені щастя привалило! – подумала лисиця. — Бач, якого птаха спіймала! Просто скарб!» Розтиснула зуби і випустила яструба.
Яструб злетів на дерево, сів на гілку і з цього безпечного місця заходився дражнити дурну лисицю.
— Не знесу я тобі яйця завбільшки з твою голову, — сказав він. — Не знесу, бо не можу. Але я дам тобі три поради, і якщо ти їх зрозумієш, вони тобі на користь підуть. Ось мої поради.
Перша: не вір першому зустрічному.
Друга: не засмучуйся через дрібниці.
І третя… — Тут яструб глянув на голодну лисицю і помовчав.
— Третя порада така: що зловила, то тримай міцно.
Сказав і полетів.
А лисиця так і стояла, роззявивши порожню пащу.