Одного разу ведмідь шукав няньку для своїх ведмежат. Йшов він лісом, йшов, зустрів вовка.
— Куди, дідусю, путь держиш? — спитав вовк.
— Іду няньку ведмежатам шукати, — відповів ведмідь.
— Візьми мене нянькою, — пробурчав вовк.
— А ти вмієш співати? — поцікавився ведмідь.
— Звісно, вмію, — відповів вовк і завив: — У-у-у! У-у-у!
— Не вийде з тебе няньки, погано співаєш, — сказав ведмідь і пішов далі.
Назустріч йому заєць.
— Куди, дідусю, путь держиш?
— Іду няньку ведмежатам шукати.
— Візьми мене нянькою.
— А ти вмієш співати?
— Пу-пу, пу-пу, пу-пу, — заспівав заєць.
— Не вийде з тебе няньки, погано співаєш, — сказав ведмідь і знову пошкутильгав стежкою.
Назустріч йому лисиця.
— Куди, дідусю, путь держиш?
— Іду няньку ведмежатам шукати.
— Візьми мене нянькою.
— А ти вмієш співати?
— Тільки я одна у цьому лісі умію співати, — похвалилася лисиця і ласкаво заспівала:
Заспіваю я тобі
пісню голосисту
тууті-луллаа, тууті-луллаа,
туулі-луллаа, а-а-а!
— Тебе я візьму, ти дуже гарно співаєш, — розчулився ведмідь і повів лисицю до себе додому.
Наступного дня пішов ведмідь на полювання, а лисиця робити нічого не хотіла, ведмежат не годувала, не мила.
Повернувся ведмідь увечері і питає:
— Чи добре ти моїх дітей няньчила?
— Цілий день їм пісні співала, — відповіла лисиця. Ведмідь цього дня так втомився, що більше нічого й не спитав.
Вранці знову ведмідь пішов на полювання. А лисиці й діла немає до ведмежат, сидять вони голодні й зовсім недоглянуті.
Повернувся ведмідь увечері, бачить — ведмежата плачуть, їсти просять. Розлютився ведмідь, зараз покарає ліниву няньку, а хитра лисиця стриб на вулицю, мах хвостом і бігом у ліс.