Поверталася стара лисиця з невдалого полювання. У животі бурчить від голоду. Іде, солодкими оченятами позирає. Назустріч їжак.
— Здоров був, їжаче!
— Здоровенькі й ви будьте, — відповів їжак і згорнувся клубочком.
— Як здоров’ячко?
— Спасибі.
— А давно ми не бачилися, голубчику. Давай на радощах поцілуємось.
Згорнувся їжак іще тугіше, засопів.
— Не можу, — відповідає. — Я ще не вмивався.
— А знаєш, — каже лисиця, — я тепер уже не їм м’яса, самі овочі. Сьогодні цілий ранок з кроликами на капусті паслася. Та й наїлася ж!..
— Та що ви кажете?! А я оце саме хотів вам сказати, що біля старої вільхи виводок тетеревенят пасеться.
— Де це? — так і підскочила лисиця.
— За струмочком праворуч. Та куди ж ви?
— Побіжу, ніколи… І лисиці як не було. Розгорнувся їжак:
— Піди-но, побігай! Нас, голубонько, не обдуриш… Та й потупав далі.