Лисиця внадилася до одного чоловіка красти качок. От він узяв та й поставив на дірці капкан. От вона прийшла, дивиться: стоїть капкан.
— Іш, — каже, — де мужицькі хитрощі та мужицькі мудрощі! Постойте, я на вас, — каже, — вимочусь.
Обвернулась та й попалась хвостом у капкан. Тоді й каже:
— Дивись, воно вже і за хвіст бере; воно й шуток не зна. А воно держить.
— Пусти, пожалуста. Держить.
Коли це утром виходить дід. Побачив лисицю, хватив кийок та й біжить до лисиці. А вона:
— Тю, дурний! Куди ти біжиш?! Запінивсь, як собака. Гляди, до мене!?
— Та до тебе ж, — каже.
Та як блисне лисицю по голові! А лисиця тоді каже:
— Оттак! Був день — стала ніч!
Значить, він її як блиснув, так поночі стало зараз.