Якось непосидюча Сорока-Білобока повідомила всім мешканцям лісу дивовижну новину: Лисичка-Сестричка й Вовчик-Братик вирішили одружитися.
Почали звірята готуватися до весілля. Кожен хотів подарувати молодятам щось особливе. Білочка назбирала повну торбинку горішків. Їжачок приніс смачненьких грушок і яблук. Ведмедик – бочку меду запашного. А зайчик капусти роздобув.
І тільки всемогутній цар звірів не міг придумати, як привітати наречених, адже його подарунок повинен бути найкращим і найцікавішим. Тоді Лев покликав руденьку:
– Не один раз, ти Лисичко-Сестричко, рятувала мене від біди, сумлінно виконувала всі доручення, допомагала й радила. За твій розум і вірну службу хочу подарувати щось особливе. Загадуй будь-яке бажання.
Рудохвоста зосередилася, прикрила лапками носа й почала міркувати, що б таке незвичайне попросити. Думала-гадала, а потім солоденьким голосочком промовила:
– Зроби так, аби в день весілля була гарна погода.
– Добре, – всміхнувся Лев. – Мені все до снаги. От лише не знаю, що вибрати. Кажуть, як сяє сонечко – це подарунок для гостей, а як іде дощик – на щастя молодятам.
Замислилася Лисичка на хвилинку, а потім зітхнула:
– Хотілося б, повелителю, й сонечка, й дощику… Але ж такого не буває.
– Як це?! – розгнівався гордовитий Лев. – Для мене немає неможливого!
І у святковий день цар звірів виконав обіцянку. Відтоді всі лісові мешканці знають, коли починається сонячний дощик, то Лисичка-Сестричка весілля справляє.