Раз март апріля взяв в гості до себе. Апріль зорвався їхать возом, а март заходивсь та зробив таке, що став сніг і мороз. Апріль вернувся додому, бо не можна возом їхать. На другий год дождався врем’я і ну їхать уп’ять у гості до марта саньми. Март зробив тепло, і розлились річки. Уп’ять апріль вернувся додому.
Зійшовсь апріль з майом і жаліється: «Скілько раз зриваюсь їхать до марта в гості, та ніяк не доїду — ні возом, ні саньми: поїду возом — зробиться зима така, що ну; поїду саньми — зробиться одтепель і таке, що ні саньми, ні возом». А май і каже: «Я тебе навчу, як доїхати; зроби так: візьми віз, сани і човен, то тоді доїдеш».
Апріль дождався врем’я і зробив так, як казав май. Їде саньми, а на санях віз і човен. Март дав тепло, і розтав сніг. Тоді апріль кладе сани і човен на віз і їде. Став уп’ять мороз і сніг. Апріль склав човен і віз на сани. А далі розтав сніг, і потекли скрізь балками річки, і не можна їхать ні саньми, ні возом. Тоді апріль складує сани і віз в човен і таки їде. Приїхав до марта в гості так, що той і не сподівався.
Здивувався март гостю і пита: «Хто тебе навчив, як до мене їхати?» Апріль і отвічає: «Май». Март і каже тоді: «Підожди ж ти, маю, я тобі крильця вшмагаю». То одтого і тепер часто в маю мартові морози бувають, бо март і досі сердиться на мая.