Стояв пустий млин. Та й ходили чоловіки і поправляли його, робили все, як треба, а то кришилося. А єден чоловік сказав, що поробить усе нове і то не буде кришитися, бо то буде все міцне. Та й поробив той чоловік нове колісся, та й млин молов. Посходилися люде і мололи. Мельник наклав собі огня, узяв у руки скрипку і почав грати. І грав доти, поки той злий надійшов. Утворив двері, ввійшов у млин і дивився, як мельник грає. Та й почав просити мельника, аби’го навчив грати. А мельник узяв свердел та й понавиверчував у стіні дірок, та й сказав тому злому, аби пхав там свої пальці. Та й буде вчити’го грати.
Злий запхав пальці в тоти дірки, а мельник узяв молоток і залізні клинчики. І тоти клинчики позабивав, і злому притисло пальці. Та й боліло’му тяжко. Просив злий, би мельник його визволив, пустив йому руки. І мельник почав вибивати клинчики і витягати їх обценьками. Та визволив йому єдну руку і каже:
— Підпишися і дай ми документ, що до того млина більше не будеш мати нич.
А той каже:
— Визволи мені другу руку.
А мельник відповідає:
— Нє, ти підпиши цією рукою, тоді я тобі визволю другу.
І злий підписав той документ. І сказав, що вже більше в млин не покажеться і млин уже буде молоти. І мельник визволив йому й другу руку. І як ішов злий з млина, то казав:
— Бодай тебе вітер взяв ізовсім!
І вже більше злий у млин не приходив. І млин молов.