Був собі одставний москаль і пішов на той світ. Ходить, ходить, та й нема йому пристані. Приходить до пекла, а там три чорти сидять.
— Не дайте пропасти, нечистий дух, нечиста сило!
— Іди собі! Чого ти хочеш? Тут тобі не можна бути, — одказують ті.
— Дайте хоч мені розкластися.
Забив кілочки на стіні та й каже:
— Це на ранець, це на муніцію, це на шинель, а це на ружжьо.
Повісив та й знову каже:
— А де це я?
— У пеклі, — кажуть чорти.
— Та й добре, що тепло. А то що кипить?
— Душі.
— Слава Богу, що галуші. Дайте і мені миску.
Дали йому миску, а він як почав їсти. Чорти розсердилися та й кричать:
— Що ти робиш? Іди собі звідси!
А він питає:
— А як звідси на вулицю дібратися?
Чорти погодилися йому показати. Вийшли, а москаль закрився в пеклі.
— Відчини! — кричать ті.
А він не відкриває. Сіли чорти та й сидять. Вже позамерзали, а він все не відкриває. Раптом іде баба та й питає:
— А чого це ви тут сидите?
— Та москаль закрився в пеклі і не пускає нас.
Каже баба:
— Убийте собаку, здеріть з неї шкіру і зробіть барабан.
Вони так і зробили. Сіли та й грають у барабан. Москаль вибіг подивитися, що там, а вони швиденько та в пекло.
— Обдурили, бісові сини! — сказав москаль та й пішов далі.