Жив колись один цар. Серед своїх людей і далеко за межами свого міста він прославився своїм умом. Кожен день до нього приходили люди і просили, щоб він рішив їхні спори.
Один дядько перед смертю сказав, що оставить все своє нажите майно тому сину, який його найбільше любить. А в цього дядька було два сина. Тож як часто таке буває, після його смерті обидва сини спорилися, бо обидва хтіли получіть батьківщину і не ділиться один з одним. Може б вони щось самі і рішили миром, та тут вмішалися їхні жінки. І горлали вони так, ніби вмер їхній батько і ділили вони своє майноо. Вже й сусіди розбороняли сім’ї — нічого не помагало. Тож нічого толком не рішивши, вони пішли до царя, щоб він поміг рішити їхню проблему. Цар спитав у них чим вони заробляють гроші, і обоє отвітили, що вони добре стріляють. Тоді цар приказав прив’язати тіло їхнього мертвого батька всередині великого дерев’яного круга. А братам сказав, що хто попаде батьку у серце стрілою з лука, той і отримає спадщину. Першим стріляв старший брат. Він довго цілився і влучив батькові прямо у серце. А менший брат плюнув і сказав, що не треба йому ніякої батьківщини, бо він відказується стріляти. Не може підняти руку навіть на мертвого батька.
Тоді цар приказав віддати спадщину молодшому сину, а старшого взяв до себе, щоб він охороняв свого царя.