Це було тоді, коли турки нападали на Україну. Султан обходив щодня табір приведених дівчат і вибирав собі ту, яка йому сподобається. А потім або продавав у рабство, або страчував.
Один українець дуже любив свою дівчину, і хотів визволити з рабства. Довго добирався до табору без зброї, тільки з стрілою. Довго шукав кохану. А коли знайшов, то поговорити не встиг, бо султан взяв її у свої покої. Дівчина була дуже гарна і сильна духом. Як зайшла, зразу плюнула туркові в лице, схопила за горло і почала душити. Вже майже задушила, та варта, яка стояла біля дверей, почула шум. Заскочила в покої і врятувала свого господаря.
Отоді й побачив парубок свою дівчину, коли вивели її спалювати на стовпі живцем. Хлопець зрозумів, що не врятує її. Тому, коли її прив’язали до стовпа, він пустив їй стрілу в серце, щоб не мучилася.